Болгарія

Релігія

До 1945 близько 90% населення були прихильниками Болгарської православної церкви, до середини 1990-х років – близько 80%. За комуністичного режиму власність цієї церкви була конфіскована, релігійні дисципліни виключені зі шкільних програм, запроваджено цензуру на церковну літературу. У 1950 введено державний контроль за всією церковною діяльністю та призначеннями духовенства; державні органи та масові організації впливали на обрання членів Священного Синоду. Конституція 1971 року проголосила відокремлення церкви від держави та свободу вибору віросповідання. До кінця 1980-х років розбещені кампанії проти «релігійних забобонів» та відвідування церкви поступилися місцем більш терпимому ставленню до релігії, що створило ґрунт для появи сектантських організацій. Як опозиція прокомуністичному патріархату, Патріархом Максимом, який очолювався з 1971, проводилися альтернативні богослужіння під егідою Комітету із захисту релігійних прав, який став одним із засновників масової політичної організації – Союзу демократичних сил. Офіційне примирення лідерів цих двох церковних рухів відбулося у листопаді 1998 року.

Іслам, якого до середини 1990-х років дотримувалося 9% населення країни (турки та 250 тис. помаків – болгаромовних мусульман із Родоп), зміцнив свій статус у країні. Його прихильники після 1878 року неодноразово зазнавали гонінь. Цей процес посилився у 1984–1985, коли турків навіть змушували міняти прізвища. Багато мечетей було закрито, турецькі цвинтарі зруйновані, а обрізання розглядалося як злочин. Однак у 1990-ті роки болгарські мусульмани були відновлені у правах.

У 1987 у Болгарії налічувалося 60 тис. католиків, у 1992 – 30 тис. Збереглися також невеликі протестантські громади. Іудейські громади об'єднують прибл. 5 тис. осіб.